Подорож та її роль у моєму житті.
Подорож у буквальному сенсі — це поїздка або пересування пішки далекими країнами, місцевостями. У наш час вона стала важливою частиною сучасного життя будь-якої людини. Адже завдяки подорожам нам відкривається зовсім інший, незвіданий світ, про який ми навіть не замислюємося в повсякденному житті. У нас з'являється можливість відвідати природні краси світу, відкрити для себе інші способи життя, познайомитися з цікавими людьми. Коротко кажучи, подорож — це ключ до розуміння інших культур і чудова можливість дізнатися більше про світ, у якому ми живемо.
У моєму ж житті подорожі відіграють особливу роль. Тільки завдяки подорожам і життю за кордоном я змогла стати тією людиною, якою є зараз. У мені розвинулися такі якості, як життєрадісність, розкутість, впевненість, обізнаність у глобальному плані, мій психологічний стан і погляди на світ також змінилися. Подорожі значно змінюють життя людини. Це есе спрямоване на те, щоб згадати мій особистий досвід подорожей і життя за кордоном, а також розповісти, чому я вирішила взяти участь у програмі.
Мої перші подорожі
З дитинства мама виховувала мене одна. Вона намагалася дати мені все можливе, включаючи й подорожі. Мої перші подорожі були всередині Казахстану. Ми з мамою часто їздили різними містами, як-от Кокшетау, Алмати, Шимкент. У той час я була однорічною дитиною, і уявіть, молода дівчина їздить із немовлям містами, та ще й одна, не думаю, що кожен наважився б на таке. Вже ближче до мого підліткового віку наші подорожі ставали все далі й довше. В 11 років відбулася моя перша поїздка за кордон, і моєю першою країною стали Об'єднані Арабські Емірати, в результаті величезної праці моєї мами. Пізніше кількість країн трохи збільшилася, і на цей момент я відвідала 3 країни, і дві з них по кілька разів. Після цих подорожей я зрозуміла, наскільки важливо подорожувати, хоч навіть і маленькими містами.
Вже будучи підлітком, який тільки закінчив школу, я змогла вступити до вишу мрії, до якого планувала вступити і до якого готувалася весь 11-й клас. Це був Назарбаєв Університет. Протягом усього 11-го класу я старанно працювала, ходила на різні курси тільки для того, щоб отримати свій заповітний лист про запрошення. У мене це вийшло, я змогла досягти своєї мети, але в долі були інші плани на мене. В середині літа я отримала ще один лист із запрошенням, але вже в інший виш, в іншій країні, про подачу в який я зовсім забула. При отриманні листа я сильно здивувалася, адже я взагалі не планувала вступати в цю країну, і тут у мене лист звідти. Цією країною була Туреччина. Я була безмірно рада, оскільки цей грант покривав усі витрати, навіть квиток туди, але усвідомивши серйозність ситуації, мене настиг страх про скоєння неправильного вибору. Адже від цього залежало моє подальше життя. 3 місяці в роздумах закінчилися тим, що довелося залишити свою мрію навчання в НУ і вибрати Туреччину за порадою моїх родичів. Вибравши Туреччину, мені довелося залишити маму, всіх своїх рідних і близьких у Казахстані, і полетіти у вже знайому, але малозвідану країну.
Життя в Туреччині
Життя в чужій країні може бути хвилюючим, але також і лякаючим досвідом. Під час мого відправлення на навчання в Туреччину мені було всього 17 років, я ще не усвідомлювала, що чекає мене попереду. В аеропорту, перед посадкою я була радісною, вже тоді відчувала себе дорослою, навіть не було ні краплі смутку. Але після приїзду я зрозуміла, наскільки ж я ще маленька і нікчемна в такому великому мегаполісі, як Анкара. Я не знала ні мови, ні їхньої культури. При заселенні в гуртожиток було дуже складно оформляти всі документи, адже адміністратори не знали англійської, а я турецької. З горем навпіл, з перекладачами, за допомогою дівчаток, які знають мову, змогли заповнити всі документи. Тут же я зрозуміла важливість знання мови країни, що приймає, необов'язково знати на рівні advanced, навіть найбазовіші слова будуть плюсом.
Після закінчення кількох днів я змогла більш-менш адаптуватися до клімату, до людей, почала вивчати турецьку, обзавелася друзями з Казахстану, які прилетіли за тією ж програмою, що і я.
Місцеві жителі в Анкарі трохи відрізняються від людей, що проживають у моєму рідному місті, Астані. Вони більш доброзичливі, гостинні, у всьому допомагали, навіть незнання турецької не завадило мені знайти спільну мову з ними.
В Анкарі мені подобалося абсолютно все. Вже через рік я змогла вивчити турецьку до рівня С1 і вільно спілкуватися з турками. Загалом у Туреччині я прожила понад три роки, ці три роки пролетіли дуже швидко. На жаль, у мене не вийшло закінчити своє навчання. У 2021 році в моєї мами виявили не дуже сприятливу хворобу, яка сильно вплинула на долю нашої маленької сім'ї. Мені довелося залишити все в Туреччині і повернутися до Казахстану. Я була пригнічена як морально, так і фізично, не хотілося робити нічого, адже практично більша частина мого свідомого життя залишилася в Туреччині. У Казахстані я перевелася в Казгюу, і мені доведеться ще один рік заново навчатися, оскільки різниця в предметах досить велика.
У Казгюу ж мені було адаптуватися складніше, ніж у турецькому виші. Зовсім інша атмосфера, оточення. Навіть знаходити друзів стало складніше, я стала замкнутою в собі. Після переведення я вже думала, що більше ніколи не зможу відправитися за кордон, оскільки на мені лежала велика відповідальність, догляд за мамою. У мене немає нікого, крім мами, як і в мами, крім мене. З часом приходило усвідомлення, що кожна трудність і страждання насправді є новою можливістю і потенційним благом. Адже за кожною тягою настає полегшення. Ця трудність зробила мене ще сильнішою. Через цю трудність моє бажання досягти своїх цілей зросло ще більше.
Про свій вибір я ніскільки не шкодую. Оскільки саме в Туреччині у мене вийшло вийти із зони комфорту і вирости в психологічному і моральному плані. Я зрозуміла, наскільки ж важко брати на себе всю відповідальність і бути далеко від сім'ї. І саме в Туреччині у мене з'явилися друзі, які залишаться зі мною на все життя. Більше того, я побачила світ, дізналася, як живуть люди в інших країнах, про їхні традиції, віру, а це вже є величезним досвідом.
Work and Travel
Вже будучи студентом Казгюу, я дізналася про цікаву програму Work and Travel. Вона дозволяє студентам різних курсів відправитися на заробітки в Сполучені Штати Америки, а також збагатитися культурно завдяки подорожі. Я поставила перед собою нову мету — відправитися за цією програмою в Америку. Чому ж Work and Travel?
По-перше, у мене з усвідомленого підліткового віку була мрія подивитися на Захід, про який так часто говорять наші дорослі. Я любила дивитися серіали про життя американських підлітків. Особливо мені сподобався серіал "Безсоромні", на мою думку, це найбільш наближений до реальності серіал про Америку і життя там. Після цього ж серіалу і розповіді моїх друзів про їхню поїздку інтерес ще більше зріс. Мені все більше хотілося дізнатися більше про життя американців, про їхню культуру, менталітет. Це дозволить значно розширити кругозір і буде зовсім іншим досвідом у моєму житті. Програма WAT дозволить це зробити, пожити життям середньостатистичного американця.
По-друге, на цей момент у мене невеликі фінансові труднощі. Я не кажу, що поїздка в Америку якось виправила б цю ситуацію, але значно допомогла б мені і мамі саме в плані фінансів і лікування мами. На цей момент я працюю викладачем англійської в освітньому центрі, але все-таки наші заробітки в Казахстані — ніщо порівняно з Америкою. Але також варто враховувати рівні життя у двох країнах, проте це не заперечує того факту, що в Америці студенту вдасться заробити за три місяці в 4 рази більше, ніж за рік у Казахстані.
По-третє, якщо чесно, в мені була певна заздрість. Заздрість, яка завела мій двигун прогресу. Деякі мої друзі вже побували в Америці за цією програмою. Дивлячись їхні сторіз в інстаграмі, моє бажання також відправитися за цією програмою все більше і більше розгорялося. Адже вони за цей маленький тримісячний термін змогли заробити практично нереальну суму для звичайного жителя Казахстану, і при цьому добре відпочити і провести час.
Більше того, поїздка за WAT значно допоможе в поліпшенні рівня володіння англійською мовою. Адже завдяки цій програмі студент зможе повністю зануритися в їхнє середовище. Дізнатися багато про манеру їхньої мови, про можливі сленги, які вони використовують. Також це допоможе мені і в викладанні англійської, адже в мене вже складеться гарне поняття про те, як розмовляють самі носії мови.
Немало важливий фактор відіграє і те, що буде можливість подорожувати. Вивчити США з інших сторін, адже в різних місцевостях, містах культура, менталітети і діалекти відрізняються.
Підбиваючи підсумки, WAT — це дуже хороша можливість втілення своїх мрій, хотілося б висловити вдячність International Exchange Center за надання такого конкурсу і можливості виконання цілі і мрій багатьох студентів. Хочу закінчити своє есе словами з одного американського серіалу: "Не бійтеся робити помилки, спотикатися і падати, найчастіше найбільшу нагороду приносить те, що найбільше нас лякає. Може, ви досягнете всього, чого хочете, а може, навіть більше, ніж уявляли собі. Хто знає, куди приведе вас життя, шлях довгий, і в підсумку сама подорож і є мета".
https://citaty.info/topic/oshibki