Примітка. Ця частина блогу була написана на папері і зараз переноситься у формат блогу. Майже весь текст залишився в незмінному вигляді. Це щоб ти, дорогий читачу, був попереджений і не дуже дивувався.
ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Автор цього творіння не володіє мистецтвом складного складу чи великим літературним досвідом і сподівається на розуміння з боку читачів (якщо такі, звісно, передбачаються).
Літак застряг. Ось уже 2 години, як він стоїть на місці, повний пасажирів, хоча мав летіти. Стюардеси та капітан багато-багато вибачаються, але ми, як і раніше, не рухаємося.
На цій невеселій ноті починається мій щоденник. Поки між мною і тими самими, заповітними "Штатами" лежить цілий океан, а літак наш, який оглядають інженери, з купою втомлених, але спокійних американців, британців і кількома студентами W&T, з якими я, на сором свій (ой!), так і не познайомився, простоює без діла, я опишу свій довгий і місцями вельми тернистий шлях на "Вільну землю".
Етап 1: мрії та реальність
Поїхати в Америку? Як? Це ж складно, це просто мрія...
Приблизно так я думав про це рік тому, а на людей, які збиралися або їздили за програмою, дивився з підозрою (або десь навіть із захопленням).
Але одного осіннього дня моя подруга і мій одногрупник, який щойно повернувся зі США, ніби як вмовили мене піти в агентство - за що дякую їм величезне. Так і почався мій довгий шлях.
Finally, наш літак, схоже, збирається злітати!
Потім були переговори зі спонсорами моєї програми (з батьками, звісно), оформлення та пошук роботи (ніколи не шукай легких шляхів - все можна зробити самому!). Останнє заняття може бути не дуже захопливим, але принаймні пізнавальним. Про нього детальніше.
Етап 2: Відкривай незвідане.
Дуже детально описувати не бачу сенсу, зупинюся на основних моментах. Я шукав роботу так: Google Maps -> будь-який штат, що сподобався -> У пошуку - restaurant/hotel/motel/amusement park тощо, будь-яка робота, яку ви хочете. Потім відправляєте свої резюме на їхні електронні адреси. Я переконався, що успіх залежить не від кількості надісланих листів, а від якості надісланого. Старайтеся, пишіть, знайдете. Не забувайте, що багато роботодавців чекають, що ви будете працювати на них мало не до жовтня. Тож це теж важливий аспект при пошуку роботи.
На мене ж чекає робота в ресторані, хоч і ранковому - чайові, чайові, мої улюблені :)
5 літаків у черзі на зліт - такого я ще не бачив! Мої американські сусіди по кріслах перебралися на інший ряд, залишивши мене одного на 3 крісла. Great! хоч посплю трохи. Полетіли!
Наступний етап після всіх процедур, пов'язаних з оффером - посольство. Одне з найстрашніших (як здається) подій у процесі становлення майбутнього американського гастарбайтера. Окремо про нього.
Етап 3: Знайомство з батьками Поїздка в посольство
Порада: Якщо ви відчуваєте, що вам давно треба було бути в посольстві і стрибати там від щастя, всі DS-2019 отримані, а оффери перевірені, а ви все чекаєте, коли ж вам призначать дату - не бійтеся, зателефонуйте в посольство, дізнайтеся, що там з вами (якщо проблема дійсно пов'язана з посольством або з консульським платежем, як у мене, наприклад). У посольстві на телефоні працюють просто ну дуже милі дівчата, явно навчені на рівень американського сервісу. Названівайте також своєму координатору - так, іноді потрібно змушувати їх ворушитися :) Поки сам не зробиш - ніхто не зробить. Це я відчув на власному досвіді.
Я не сплю вже 22 години. Внизу тільки синя синь з рівномірним жовтим світінням там, де океан освітлений сонцем. О! Схоже, я нарешті бачу землю! Ура!!! Схоже, це Канада. Пустельні ліси і жодного крихітного будиночка.
Тепер про саме посольство. Зараз це мало кому цікаво, але потім, я думаю, буде корисно майбутнім воркедтревелівцям :)
Головне в посольстві - не хвилюватися, відчувати себе впевнено і посміхатися консулу і не створювати великі паузи в спілкуванні - імпровізуйте, якщо консул мовчить, тільки не перегинайте палицю :)). Все. І ні в якому разі не можна не думати про те, що буде, якщо ви не отримаєте візу. Описувати бесіду з консулом з питань не буду, оскільки у всіх вона індивідуальна і залежить від вас, від консула, від погоди за вікном тощо. Скажу тільки, що мені поставили всього 2 питання - про роботу і про права. Загалом, я постояв там не більше двох-трьох хвилин.
Будемо вважати, що віза в кишені і на вас чекає незабутнє літо, прямо як на мене.
Здається, ми підлітаємо до аеропорту. Але зараз я мрію прийняти душ і потім нормальне горизонтальне положення. І все поки що, мабуть.
