Ось так і закінчилася наша епопея з судом і містером Бітті. І тоді почався один із найспокійніших і найрадісніших періодів нашого з братом перебування в США влітку 2010 року. У нас була робота, гроші, машина. Але через десять днів за рішенням суду ми повинні були з'їхати зі старого будинку. 3 дні пішли на пошуки нового житла. Брат, звичайно ж, вирішив переселятися разом зі мною. Ми знайшли 3 варіанти житла і в результаті вибрали – жити в одного мого знайомого з минулого року – Алекса, іммігранта з СРСР. Втік він звідти в 78 році, Алексу було десь 55 років, жив він з фіктивною американською дружиною. Їхати до нього було далеко з роботи, але оскільки у нас був автомобіль, ми вирішили переїхати. Жити у нього було спокійніше, ніж у минулому будинку. Але оскільки була вже середина серпня, ми тоді вже почали серйозно замислюватися про подорож до Каліфорнії. Оскільки 2 місяці ми фактично нікуди не їздили, а тільки вирішували свої трабли, то реально хотілося кудись поїхати і бажано далеко. Якось ми влаштували собі подорож сусідніми островами на нашій машині. Взагалі архіпелаг Outer Banks складається з кількох островів. Ми вирішили поїхати на крайню його точку – Ocracoke island. Маршрут туди включав у себе переправу на поромах (абсолютно безкоштовно). Було весело.

І ще наприкінці була одна яскрава паті на День Незалежності України 24 серпня. Теж дуже багато хороших спогадів.

Потім якось стало нудно, чи що. Проблеми закінчилися. Вирішувати було, власне, нічого, і ми почали готуватися до того, що з самого початку мені здавалося абсолютно нереальним – подорожі на автомобілі через всю країну, від одного океану до іншого і назад, у сонячну Каліфорнію.