Оскільки ми жили, м'яко кажучи, на самому краю міста, а всі магазини, кафе тощо знаходилися в центрі, нам щодня доводилося «прогулюватися» по 7-10 миль... Одразу уточню, на велосипедах ми кататися не вміли, а автобуси там містом не ходять, бо місто в принципі невелике, а найголовніше — туристичне, і всі люди там їздять на машинах. Ось і доводилося нам ходити, ходити, ходити... а ходили ми, бо шукали другу роботу... та й нам для того, щоб просто сходити за хлібом, доводилося йти пів години до супермаркету Walmart і стільки ж назад... до речі, Walmart — це рай... насправді там найнижчі ціни, ніж у всіх інших магазинах чи супермаркетах (перевірено). Ми годинами могли з Аселею там гуляти) Ну ось, повернуся до теми пошуку другої роботи... я за це літо проходила стільки, скільки за все життя не ходила... навіть уявити страшно, на скільки ми з Аселею продовжили собі життя) Найсмішніше було те, що ми з нею на додачу ще й жахливо обгоріли на сонці... добре, я хоча б стала коричневою, а ось на Асеку навіть дивитися було страшно, бо засмага в неї не бралася, і вона просто-напросто ставала червоною... Ми з нею були ідеальною парою: засмагла ковбойка і червонолиций індіанець))
Першу свою зарплату ми отримали 15 липня і одразу зрозуміли, що без другої роботи ми ніфіга не заробимо, бо з нас ще вираховували за проживання. Ми й до цього шукали роботу в своєму районі біля нашого готелю, але оскільки там усе було зайнято, то вирішили розширити територію свого пошуку, попри те, що розуміли, як важко нам доведеться після першої роботи ще й бігти миль 3-4 на другу. Почалися поневіряння по кафе, ресторанах... зізнаюся, що спочатку було реально незручно заходити в усі ці місця і просити, щоб нас взяли на роботу, але поступово я стала звикати і мені вже було пофіг. Де ми тільки не були... причому в деяких місцях навіть по кілька разів, але всюди нам казали, що в них немає вільних місць. Нам навіть Christi з Viki намагалися допомогти, запитували своїх знайомих, ручалися за нас... але нашою величезною проблемою було те, що ми вже дуже пізно приїхали. Ще до 15 серпня я не втрачала надії знайти другу роботу, але потім це було вже марно, бо виїжджати нам потрібно було вже 11 вересня. Зате, особисто для мене, це дуже корисний досвід... нам стільки довелося «пережити», поки ми відчайдушно шукали другу роботу...
А до речі, порада для тих, хто поїде в Америку вперше: коли влаштовуєтеся на роботу, кажіть, що ви будете працювати на 1-2 місяці більше, ніж насправді, бо їм не вигідно спочатку вас навчити, а потім втратити... головне в кінці попередити їх заздалегідь, десь за тиждень до того, як ви покинете роботу... можете придумати, що у вас проблеми вдома, в інституті тощо (що вам дозволить ваша совість і фантазія).
