Я вже дві хвилини тримаю в руці ручку, обдумуючи, як же почати свою маленьку розповідь про каміння, ями, купини та мости, що існують на шляху до найзаповітнішого аркуша паперу (або як там це виглядає), якщо вашою мрією є 4 місяці реального життя на території Нового Світу. Хочеться почати якось особливо і таким чином покласти початок не просто черговій замітці, а початок свого власного особливого життєвого періоду, наповненого і насиченого, соковитого і солодкого!

Але як почати цю розповідь — вже не важливо, бо перші рядки написані, а сам початок був покладений давно — можна думати, що це був підпис у договорі про участь у програмі, або, можливо, наданий подрузі дозвіл на поїздку від батьків (у дозволі моїх ніхто не сумнівався, але я боялася їхати сама) і розуміння, що тепер це точно здійсниться. Може, коли мої батьки ще до цього прийшли додому з радісною новиною: "Дашо, ми купили тобі валізу в Америку!", а може, ця історія повинна починатися з найдавнішого моменту, коли я побачила на зупинці оголошення "Work and Travel", а було це 4 роки тому, і тоді я вкрай смутно могла уявити своє ставлення до цього.