Осінь. Всі хочуть в Америку. Я про це взагалі не думаю. У мене літо не закінчилося, і нехай все інше горить синім полум'ям. Яке там Work and Travel?! Що це таке і з чим його їдять?!...

За компанію зайшла у фірму, за компанію вислухала, за компанію взяла проспект. Поки добиралася додому, вирішила, що поїду. А батьки?! Проблемка, звісно... Зайшла у квартиру, сіла на пуфик, крикнула: "Привіт, батьки! Я хочу поїхати в Америку". Далі були розмови, обговорення та інша атрибутика. Мені й вмовляти не довелося, єдиною вимогою було поводитися пристойно і не влипати в історії, адже головне — це моя безпека. Ось такі вони в мене приголомшливі батьки. Люблю їх.

Якось так несподівано я змінила своє життя. Почалися пересуди, міркування та інша демагогія "про смак ананаса, який ніхто не куштував". Запам'яталася фраза хлопця, тепер уже колишнього: "Навіщо тобі туди їхати, морозивом торгувати ти і тут можеш...". Вдень вбивали такі висновки, а ввечері я борознила Інтернет у пошуках істини. До речі, така я була не одна: одногрупник Дімка (для мене Дімассіїїк) і два хлопці з паралельних груп Сашко і Денис будуть підкорювати зі мною (або я з ними, не суть) таку загадкову і незрозумілу ще Америку. І взагалі я думала про J-1 Visa... Але це вже інша історія))