Один із найцікавіших моментів усієї подорожі застав нас на восьмій сторінці. =)
Думаєте, човен розкішний? Думаєте, цей шматок 84-го року випуску можна назвати хорошим судном? Навіть не думайте думати про це. Я бачив це судно зсередини. Я був у машинному відділенні, де власними руками прийняв із рук того, хто вичерпував, десять десятилітрових відер рідини, що являє собою суміш води та масла. Вода говорить про неполадки з герметичністю, а масло говорить про неполадки все з тією ж герметичністю. Як думаєте, куди мені доручили вилити всі ці сто літрів? У маленьку лійку, інший кінець якої пов'язаний безпосередньо з океаном.
Наступний приклад нерозкішності яхти. На судні була вражаюча кухня. У кухні були демонстрації всіх нововведень у галузі побутової техніки, починаючи від надшвидкісної плити закінчуючи шафоподібним холодильником. Але! На кухні один час суворо заборонялося вмикати світло. Вмикаєш на кухні світло і бам! Весь корабель знеструмлений. В один час холодильник уявив себе мікрохвильовкою і стабільно, напружуючись, підвищував температуру всередині себе на 3-4 градуси на день.
Ну і останнє, що я розповім, але не останнє, що варто було б розповісти. Кілька разів на тиждень, а то й кілька разів на день нас попереджали про несправність туалету. Переставав працювати насос на судні і вода не змивалася і не набиралася... Ця обставина дуже радувала, особливо вранці.
Ну нічого сварити яхту... Який господар, така і яхта. Рятує становище в таких ситуаціях капітан, але у випадку з нашим капітаном це не працює. Капітан з'являвся щодня об 11.00. Ходив, дратував усіх своїми зарозумілими замашками. З 12.00 до 13.00 капітан їв (зголоднів, бідненький, за годину роботи). О 14.00 капітана вже не було. =) Зате отримував цей роботяга 10000 американських тугриків. =)
порада #11
Хочу розповісти про час. Думаю те, що в Америці 12-годинна система позначення часу - не секрет ні для кого. Але все одно кілька моментів варто уточнити, тому що ми ледь не запізнилися на автобус до Маямі через відсутність цього уточнення.
p.m. (лат. post meridiem) - після полудня, пополудні;
a.m. (лат. ante meridiem) - до полудня, в ранкові години.
Значить, 1 a.m. - 1.00, а 1 p.m. - 13.00.
Це варто повторити перед Америкою. =)
До речі, американці поняття не мають, як користуватися 24-годинною системою. Одного разу нас в автобусі хлопець запитав час, і я показав йому російський телефон... Хлопець у подиві подивився на жахливі цифри і поглядом попросив пояснень. =)
Ура! Кілька сотень літрів палива залито, кілька десятків літрів масла залито, їжі куплено на 4 тисячі доларів, вся команда в зборі. Ми вирушаємо! =) Ура, товариші, ура! =)
Випливали ми з Маямі довго, близько 2-3 годин. Перед нами розводили десятки мостів, нам поступалося дорогою безліч суден і суденець. У Маямі водного транспорту більше, ніж наземного, але навіть серед цієї безлічі наша яхта виглядала неповторною. =)
Океан зустрічає нас теплим сильним вітром, що кидає на наш кораблик (так! у відкритому океані навіть найрозкішніша яхта - піщинка) потужні хвилі.
Я знав, що у мене міцний організм, і я не розумів, як може людей нудити на кораблі. Але, виявляється, я нічого не знав про свій організм. =) Не минуло й 20 хвилин після вторгнення нас у відкритий океан, як усі зблідли... Голова починає крутитися (мозок не може зорієнтуватися в просторі), починає сильно нудити, дратують найменші запахи, їжа стає найогиднішим явищем. Єдине, що допомагає полегшити страждання - сон. Усі спали завжди.
Ми випливли з Маямі о 14.00... На Багамських островах ми вже були годин о 10 - 11 вечора. Весь цей час мені снилося, що мене нудить...
Багами!!! Все одно, що я не ходив по багамській землі, все одно, що у мене всього 2 фотографії з цього місця, все одно, що я був там близько 12 годин і 7 з них - вночі! Я купався в такій синій воді, про яку досі згадую з радістю і сумом... Як прекрасний цей світ, які прекрасні є в цьому світі місця. Тільки заради того, щоб побачити ці місця і усвідомити всю їхню велич, і варто жити. Забуваєш про всі людські гидкі почуття. Природа робить друзями всіх, любов природи передається людині... Я пірнав майже з самої верхньої частини яхти в таку чисту воду... Про один цей політ, який триває кілька секунд, можна написати книгу...
Може, я ніколи більше не буду плавати в такій воді, але у мене залишилося головне... Спогади і почуття. Завдяки своїй пам'яті я можу постійно летіти в синю воду... Заради таких кількох секунд варто прожити 20 років...
Я вважаю, що більшу частину приправи під назвою "удача", я отримав саме з подорожжю на Багами.
