(Присвячується всім тим McDonald's, повз які ми проїхали, але не заїхали.)

Ми все-таки слабкі далекобійники. З Myrtle Beach доїхали тільки до Cocoa Beach - а до Маямі, як збиралися, не доїхали. Але півднем - у сенсі літом - вже пахне повсюди. («Південь» у сенсі американської культурно-географічної місцевості ми загалом минули, переїхавши до Флориди з Джорджії. Хоч Джордж В. Буш і виграв вибори на другий термін завдяки округу Маямі-Дейд, а також завдяки тому, що його рідний брат Джеб був у 2004 році губернатором Флориди, все-таки тут немає такої кількості церков і «червоношиїх» робітників, про яких я вже згадувала. А взагалі, спочатку Флорида належала Іспанії, а потім Мексиці, а не Великій Британії.)

Коротше: злива, що змусила нас сповільнити хід до 45 миль на годину замість 70, яка буває тільки на півдні; набряклі від вологи рослини; болітця - точно з комарами, а може і з крокодилами. Все як треба.

Але все-таки зупинилися в готелі на ніч. На ранок навіть обіцяють безкоштовний сніданок!

Ще Ірина і Лєна активно намагалися сагітувати мене написати щось шокуюче в блозі, тож доведеться вам зізнатися: у мене, здається, прострочені водійські права. Будемо сподіватися, ще раз за проїханий знак «стоп» нас не зупинять.

Ще: Марина вчора трохи випила і просила - дуже жалібно і довго - заїхати в McDonald's, а ми загубилися і поїхали в якесь зовсім інше місто з Myrtle, і блукали там до 3-ї години ночі - причому навіть не по п'яні. Що ще? Дуже хочеться покепкувати в стилі журналу Stars, який ми читаємо на дозвіллі (щось про те, що всі ми насправді позашлюбні діти Бреда Пітта), але щось виходить зовсім нерозумно. Ви зрозуміли, загалом; ми нормальні, класні чуваки. І все тут.