Як я писав раніше, місце старого Діми зайняв новий Діма. Він працював офіціантом у домашньому ресторанчику в одного вихідця з Радянського Союзу. Весь персонал ресторанчика складався з 3 людей: Діма – офіціант, Сергій – кухар і, власне, власник, а також його дружина. Я туди приходив один-два рази на тиждень, щоб допомогти з миттям посуду. За 3 години роботи отримував від 30 до 50 доларів, плюс наїдався на кілька днів вперед=) Сергій готував просто неперевершено, його плов – найкращий плов, який я коли-небудь куштував. Своєю стряпнею він завоював увагу багатьох клієнтів, які, скуштувавши один раз, вже не могли харчуватися в інших ресторанах.

Вже пізніше, коли мені залишалося жити в Маямі 9 днів, а оренда в готелі закінчилася, він абсолютно безкоштовно прихистив мене у себе в ресторані на останні 2 дні зі словами: ”Ресторан на ніч у твоєму розпорядженні, бери і їж, що хочеш. Ось тут, у тумбочці, лежать мої гроші, але я тобі довіряю. По очах можна одразу визначити, хороша людина чи погана”. Ось такі бувають люди=)

Ще за цей час мені траплялися різні підробітки, аля “вантажник” або “я поспішаю, хапай коробки, потрібно терміново з’їздити зі мною на пошту!”. У результаті за 40 днів роботи вдалося відбити витрати на програму і навіть заробити трохи зверху!