Наступного дня ми вже за звичкою зібрали речі, попрощалися з нашою зіркою і десь о 10-й годині виїхали до Сан-Франциско. Туди з ЛА їхати було 6 годин. Ми обрали іншу дорогу, яка йде берегом океану, Каліфорнія все-таки. Обрали її недарма – дорога справді красива, як і сам штат.

У Сан-Франциско ми домовилися зустрітися з одним моїм давнім знайомим, який живе у штаті Вашингтон вже рік. Заради цієї нагоди він спеціально приїхав до Каліфорнії, витративши на це 13 годин в один бік. Отже, як я вже казав, далі, за ЛА, ми нашу поїздку не планували. Тому збиралися взяти кімнату в недорогому мотелі, і всі оселитися туди. З моїм знайомим мали приїхати ще 2 його знайомі дівчинки, тому мотель нам мав обійтися досить дешево. Оскільки він приїхав до СФ раніше за нас, йому було доручено місію знайти той самий недорогий мотель у центрі. І він знайшов. Заплатив він 100 доларів за номер із двома ліжками, в який без проблем влізло 7 людей.

Отже, приїхали ми до СФ ввечері, зустрілися з Сергієм, розташувалися в номері і всі разом пішли гуляти. Чесно зізнатися, СФ ми до ладу й не бачили. Тільки трохи погуляли ввечері, потім повернулися назад у мотель. А потім, вже вранці, поїхали дивитися на знаменитий червоний міст і в'язницю Алькатрас. Але тільки з берега. Враження про Сан-Франциско якісь нейтральні. Може, тому що ми там були мало часу. Там, у принципі, прикольно, але дуже холодно, і багато пагорбів, якими складно їхати на машині з ручною коробкою передач.

Попрощалися ми з Сергієм і поїхали хто куди – він додому, в Сіетл, а ми назад до Атлантичного океану.

Гуд бай, Каліфорніє... Ми будемо сумувати... Ще побачимося.