Живи на повну! Швидше! Поспішай здійснити все, що тобою задумано! Про що мріяв, у чому хотів би реалізуватися. А, здійснивши, задумуй нове і поспішай створити це! Життя — мить, пролетить, здивуєшся, «як же воно пройшло так швидко?!» І страшно стане від таких думок по-справжньому тільки тим, хто «проживав» відведений йому час, а не жив. Тому страшніше буде перед обличчям смерті, хто менше себе реалізував. І в плані кількісному, і якісно насиченому. Хто багато чого не встиг і, хоч у глибині душі завжди це відчував, але продовжував займатися «чимось не тим». Тож, якщо ти відчуваєш, що займаєшся «чимось не тим», у чому ти себе бачив або хотів би; якщо прагнеш досягти таких вершин, які тобі (внутрішньому, «справжньому тобі») не так вже й потрібні та важливі — терміново кидай це! Звернися до себе і до того, чого хочеш ти, твій «внутрішній Я», і чини так, як підкаже тобі твоє серце. Воно одне, не мама і не тато, не друзі і не приятелі — ніхто в цілому світі, крім нього, не скаже тобі, чого від життя хочеш ТИ. І тільки прислухавшись до серця, можна зрозуміти себе. Інший спосіб мені невідомий!

Треба поспішати жити! Не боятися бути кимось відкинутим. Не боятися пробувати і пробувати різні способи для досягнення того, чого хочеться. Щоб, одного разу зустрівшись зі своєю смертю, ти вже спробував усе до «не хочу», реалізував себе на повну, і був уже в усіх сенсах не жилець, діставшись смерті мертвим. І почати так жити, я твердо переконаний, у будь-якому віці не пізно! Навіть якщо в тебе не рухаються руки і ноги, і ти сидиш в інвалідному візку. Адже якщо голова працює і ти перебуваєш у ясній свідомості — ти ще хоч на щось, але здатний!

Варіант із повною недієздатністю приймається тільки в тому випадку, коли ти або помер, або в комі, або збожеволів. У всіх інших випадках ти хоч на щось, та здатний! І хочеться сказати, що я вірю в тебе, людино, ким би ти не був!

23:03, 19 листопада 2008