Незрозуміле відчуття. Є гостра і невідкладна необхідність викласти всю сутність найважливішої в житті двох людей подорожі. Заважає лінь і боязнь бути невизнаною. Жарт. Є лише боязнь перед невідомістю. Знову жарт. Загалом, писати до біса багато. І, якщо чесно, страшно що-небудь упустити. Але ще страшніше це саме що-небудь забути! Тому я починаю.

Вступ

Все почалося з мого знайомства (і з того часу довічного перебування разом) з Кирилом Колесніковим (далі «Кирюша»). Ваш покірний слуга промовчить про бурхливий розвиток нашого роману, щоб не захаращувати цей документ непотрібною Читачеві інформацією.

Згаданий Кирюша, як виявилося згодом, марить Сполученими Штатами. Тобто несамовито бажає будь-що там опинитися і прожити енну кількість часу, розважаючись усіма чудесами-забавами американського життя. Скептично налаштована, я все ж таки зламала свою антипатію до Штатів, викликану старанним самовихованням у галузі зовнішньої політики СРСР у роки холодної війни. Невдовзі після прийняття рішення все ж таки їхати ми звернулися до агентства з поневолення та відправки до США студентів, що знаходиться на першому поверсі дитячого садка...